Інтервю з Гленом Грантом – членом Ради реформ у 2016-2017 роках, колишнім підполковником
британської армії.
Пане Глене, у 2016-2017 роках Ви керували проектом Міністерства оборони, більше Ви концентрувалися
на реформі забезпечення житлом військовослужбовців. Наскільки взагалі була ефективна ця реформа, і
які ефективні реформи у Міністерстві оборони Ви можете назвати?
Глен Грант: Я думаю, на це варто дивитися ширше, адже йдеться не тільки про Міністерство оборони. Йдеться
про Міноборони та військовослужбовців. Якщо зазирнути назад у 2014 рік, Україна на той час була дуже
орієнтована на Росію. Тому найбільшою і найочевиднішою реформою було подальше обрання політичного
курсу. Країна почала дивитися в напрямку Заходу, НАТО і Євросоюзу. Це змінило образ мислення людей, і не
тільки військових. Багато зараз розуміють головну концептуальну ідею, що треба більше думати про НАТО. Це
дуже важливо. Останній Стратегічний оборонний бюлетень дає чіткі рекомендації, визначає дорожню карту
щодо того, що ви дивитеся в бік НАТО і розумієте, що НАТО робить. Що це означає для України? По-перше,
велика кількість військових навчань, які проходять спільно з країнами-членами НАТО, вони поступово крок за
кроком змінюють бачення людей на ту чи іншу ситуацію. І потім ці навички застосовуються не тільки в цих
навчаннях, а й на передовій. Я думаю, це значна реформа. Ще можна додати зміни в логістиці. Закупівлі зараз
проводяться якісно. Це дійсно важливо. Якщо ви купуєте різні речі, продовольство, одяг, військову форму, ви
повинні правильно витрачати ці кошти. У цьому контексті слід згадати і створення системи Prozoro. Тому
поступово проблем стає менше. Звичайно, все ще існують певні проблеми в закупівлі одягу, не завжди він
відповідає якості, так само, як і їжа. Але в порівнянні з 2014 роком відбулися значні зміни. В ті часи їжа в армії
була такої якості, що її просто неможливо було споживати. Зараз у більшості випадків цієї проблеми не існує.
Іноді бачимо неправильно укладені контракти, іноді вони не виконуються належним чином певними
цивільними компаніями, але зміни є. Також є прогрес у питанні поставок товарів до лінії розмежування, цей
процес також покращується. В цьому напрямку проводимо кілька експериментів, щоб змінити певні процеси.
Також великі зміни сталися в питанні рівноправності жінок у Збройних Силах.
Зараз є чимало жінок, які несуть службу на лінії фронту поряд з чоловіками на рівних, і вони класно виконують
свою роботу. Дякую їм за це.
Дійсно, зараз адаптовано майже 80 військових спеціальностей для жінок в армії – те, чого не було ще у
2014 році, коли жінки-снайпери оформлялися як куховарки. Питання до Вас – а Ви давали взагалі якісь
рекомендації Міністерству оборони стосовно практичних кроків щодо реорганізації Збройних Сил
України або військових штабів?
Глен Грант: Так, давав досить багато. Особливо в контексті того, що ця організація працює по-радянськи.
Тому і мої рекомендації базувалися на тому, що треба працювати, як НАТО, бути схожими на цю організацію.
Тому тут є багато речей, які треба міняти. Один і з важливих пунктів – це мобільність організацій. Що я маю на
увазі, коли кажу про мобільність? Зараз у нас є лінія фронту. І проблема в тому, що на цій лінії фронту не
можуть вільно рухатися або відступати. Щоб бути професіоналами, солдати мають бути динамічними, треба
міняти систему роботи на лінії розмежування.
Одна з рекомендацій, яку я давав – військові повинні домінувати вночі. Інакше кажучи, треба краще
забезпечувати бійців нічним обладнанням, щоб російські сепаратисти не наважувалися атакувати вночі, інакше
вони зазнають поразки. Треба вчити бригади, необхідно їх краще забезпечувати обладнанням. Тут потрібні
зміни. Командування також має бути мобільним. Не можна розміщувати штаб у класній кімнаті. Адже це буде
перша вразлива ціль для ворожої авіації або ракет. Це очевидні речі.
Інше питання – це керування і взаємодія з людьми. Адже головний продукт і ресурс для Міністерства оборони –
це саме люди, кадри. І якщо ви не вмієте правильно, ефективно працювати з ними і керувати ними, то це не
матиме позитивного ефекту, буде відтік кадрів. Тому треба багато витрачати на рекрутинг, тренування, треба
мати резерв людей, який можна залучати в разі потреби. Замість цього витрати коштів все зростають і
зростають.
Ситуація з журналістами, які працюють на лінії фронту, зараз навіть погіршилася у порівнянні з 2015
роком. По місяцю для західних журналістів треба очікувати акредитацію отримання прес-карт. Хоча,
коли вводили воєнний стан, згідно з законом було зазначено, що необхідно значно посилити присутність
України в іноземних ЗМІ. І одночасно після переформатування АТО в Операцію Об'єднаних сил у нас є
навпаки погіршення, навіть не тільки на лінії фронту.
Я знаю один випадок із групою німецьких журналістів, які в Маріуполі два тижні чекали дозволу
проїхати з однієї точки, контрольованої українською владою, на іншу точку, контрольовану українською
владою, до громадянського об'єкту. Це така нісенітниця, бо тримати міжнародну групу в Маріуполі зайві
два тижні — це досить дорого. Вони просто перестануть висвітлювати, братимуть матеріали, наприклад,
з російської преси.

Глен Грант: Це робиться навмисне. Я не думаю, що це "тупість або дурість". Адже є певні люди, які не хочуть,
щоб хтось бачив, чим вони займаються. Як, наприклад, той випадок із контрабандою сигарет. Вони не хочуть,
щоб журналісти були там і могли помітити якісь протиправні дії.
Не до кінця розуміло, хто все ж таки винен в цих затримках акредитації для міжнародних журналістів, бо
Генеральний штаб каже, що затримка через СБУ, а СБУ каже, що вони не мають відношення зараз до
акредитації. Тому питання відкрите. Люди або не розуміють, або спеціально роблять вигляд, що вони не
розуміють, що робота журналістів, особливо іноземних, важлива для нас на лінії фронту.
Глен Грант: Політики в цій країні, а також члени уряду, кажуть, що люди в інших країнах не розуміють, що
війна все ще триває. І це одна з причин, чому так відбувається. Можливо, не треба влаштовувати день
відкритих дверей для журналістів, треба їх підтримувати, заохочувати їхню роботу. Акредитацію для більшості
видань треба робити раз на рік, щоб вони мали спец-карту і могли виконувати свою роботу.
А як Ви взагалі зараз оцінюєте загальну обороноздатність України?
Глен Грант: Це дуже складне питання. І тут немає простої відповіді. Це залежить від часу доби. Якщо,
наприклад, за кілька тижнів можна зібрати резерв, то у вас будуть сильніші позиції. Але якщо брати систему в
цілому, то, звісно, є очевидні слабкі сторони, наприклад, флот. У нього немає достатньої кількості кораблів, і це
фундаментальна проблема. Ми втрачаємо, ми втратили Азовське море. І питання в тому, що відбуватиметься
далі, як розвиватиметься ситуація в контексті поведінки Росії.
Повітряні сили ще недосвідчені, вони були залишені наодинці, і вони не були задіяні в бойових завданнях.
Багато техніки є застарілою. І якщо доведеться вступити у бій — це буде дуже важко. Це могло б стати
катастрофою. Можливо, не зовсім катастрофою. Адже Україна має потужну силу в тому, що ви б'єтеся за свою
країну. І це створить великі труднощі для країни, яка захоче вдертися. Коли половина людей не має мети, а у
них не буде мети, щоб прийти сюди, в більшості випадків — хіба що гроші. Адже коли люди б'ються за свою
країну, вони можуть здійснювати неймовірні вчинки. Це можна було побачити на прикладі Великобританії під
час Другої світової війни, коли хлопці йшли в бій тільки після декількох тижнів навчань і могли знищити три
ворожих літаки. Тому люди будуть готові, адже вони будуть налаштовані на надзусилля, на крайнощі. І якщо
Росія нападе, я абсолютно переконаний, що кожен на лінії фронту віддасть всі сили і буде битися до смерті.
Це дуже складно оцінити. Питання в тому, якщо Росія перетне кордон сьогодні – чи переможе вона? Це дуже
велике питання. Адже питання в тому, скільки бійців будуть готові воювати, чому вони навчилися за останні
роки, багато цих пунктів нам невідомі. Тут все не так просто. Але найбільший фактор перемоги в будь-якій
війні – це людський потенціал. А людський потенціал зараз, вибачте, деградований, через керівництво.
Говорячи про військову агресію Росії, які подальші кроки Ви очікуєте з боку Російської Федерації щодо
України?
Глен Грант: Треба на це дивитися, враховуючи комуністичний стиль ведення війни. Він хвилеподібний. І всі ці
хвилі накочуються не в якомусь одному конкретному місці – хвиля тут, потім хвиля там. Але в цих хвилях є
якась постійна складова. Наша проблема в тому, що ми дивимося тільки на військову, бойову складову. Але
чимало цих хвиль не є саме такими. Вони бувають дипломатичними, політичними, економічними,
фінансовими. Всі ці засоби вони використовуватимуть там, де це можливо. Уряд не дивиться на це комплексно.
Наступною хвилею може бути спроба закрити прохід кораблям в Одесу. Маючи великі сили неподалік від
цього регіону, вони можуть спробувати піти на такий крок. І якщо вони зроблять це 5-6 разів, то багато
кораблів просто не зважаться прямувати до Одеси, адже це буде важко через постійні зупинки і простої.
Військові хвилі можуть бути поставлені на певну паузу. Але я не вірю, що Путін чекатиме вічно, адже у нього
закінчуються гроші. Тому йому довелося скоригувати свої плани, урізати апетити. Він був змушений зменшити
кількість танків і літаків, причому досить серйозно. Але у нього все ще є багато радянської техніки, враховуючи
чимало танків, які зосереджені на кордоні. І йому треба використовувати їх, адже він не може собі дозволити
тримати їх занадто довго без роботи і водночас не може собі дозволити купувати нові танки. Тобто він зараз у
непростій ситуації, і я думаю, що його генерали йому кажуть, що, мовляв, ми маємо щось робити. І треба
розуміти, де правда, коли вони говорять про своє озброєння, чи це тільки частина однієї з хвиль, коли вони
намагаються інформаційно впливати на НАТО, вихваляючись новітньою зброєю, сучасними роботами. Це все
хвилі, про які я говорив. Що з цього правда – я не знаю. Що буде далі – я теж не знаю. Але далі щось буде. І ми
повинні дивитися на це комплексно. Щоб розуміти – чи буде це військова хвиля, чи фінансова, чи будь-яка
інша.
Тоді питання – а які кроки має зробити Україна, щоб зупинити цю російську агресію проти нас?
Глен Грант: Перший великий крок – це розробити систему. Адже якщо у вас немає системи, або вона наразі не
працює, Росія скористається цим недоліком. Ця система має включати в себе роль президента, структуру РНБО,
штаби, які повинні бути не тільки в Міністерстві оборони. Також це навчання, відповідні кваліфіковані кадри.

Коли це все запрацює, тоді ви будете мати комплексне бачення всіх проблем. Коли немає військового комітету,
який стежить за фінансами, навчаннями – всім, що робить інша сторона. Ви можете сказати – це служба
розвідки, але це ширше. І коли ви подивитеся на це все, матимете комплексне бачення, і потім почнете
планувати, як цьому протидіяти. Я маю на увазі, країна робить чимало у правовій сфері, але може робити
набагато більше. Є багато речей, які можна було б робити комплексно, щоб чинити тиск на Росію, на Путіна і
на олігархів.
Ми повинні говорити про олігархів, адже це може послабити Путіна. Путін сам не дасть тріщину. Його треба
перемагати іншим способом. Необхідно зробити так, щоб якомога більше людей були невдоволені його діями.
Припинити вести розмови з Путіним. Треба говорити з олігархами. Ви з нами чи проти нас? Якщо ви проти
нас – ми будемо впливати на ваше життя. Ми можемо, наприклад, запевнити їх, що їхні діти не зможуть
навчатися в Америці і у Британії. І ми можемо ускладнити вам певні речі в будь-якій точці світу, містере
олігарх. І в якій би частині світу ви не були – ми будемо стежити за вами.
Чому ж тоді британський уряд так не робить?
Глен Грант: Бо він повністю сконцетрований на Брекзіті і тільки. Це політична проблема не лише цього
десятиліття, а й усього століття. Чи сприяла цьому Росія? Звісно, сприяла. Російські гроші сприяли тому, щоб
це сталося. Але здається, що у Британії ніхто цим не займається, бо всі сфокусовані на Брекзіті. І зараз це
вбиває країну.

Тетяна Попова
Відеовесрсія: https://www.obozrevatel.com/ukr/society/rosiya-mozhe-zakriti-prohid-korabliv-v-odesu-pidpolkovnik-
britanskoi-
armii.htm?obozrevatellang=uk&fbclid=IwAR1aWKr0iWdEILP7YFA7xnX5yJKwh_ExQyXMPonoIXELcTEM_kOT6
RdiY-Y
#ГленГрант
#Євроінтегратори
#eurointegration
#tatyanapopova
#GlenGrant