Пане Посол з приводу ескалації в Азовському морі, чи є у вас і взагалі в уряді Канади якесь бачення, яким чином можна вирішити цю проблему?

 

Ми знаємо, що це акти агресії проти українського флоту, українських моряків, української держави. Відповідно, ми на нещодавніх зустрічах як НАТО, так і ОБСЄ у Брюсселі, Мілані активно працювали, щоб не тільки зафіксувати високий рівень стурбованості, але й водночас вже подумати про певні дії, які могли б вказати Росії на помилковість. Цей пакет ще опрацьовується, але ми намагаємося перейти від слів до справ.

 

На ваш погляд, який напрямок впливу на Росію може спрацювати?

Тільки те, що впливає на її безпосередні інтереси. Я думаю, одними лише розмовами по душах не обмежитися.

 

Як ви ставитеся до ситуації з “Північним потоком”? На ваш погляд, це може вплинути на безпеку України?

 

“Північний потік” – явно не тільки комерційний проект, він має також політичні, навіть геополітичні виміри. Тут, я думаю, головне — щоб транзитний потенціал України надалі використовувався. Ми розмовляємо з різними партнерами у цій справі. Звісно, не можна допустити ситуації, де “Північний потік 2” буде використовуватися, щоб шантажувати Україну.

 

А ви вважаєте, що якимись контрактами з Росією можна її примусити до того, щоб вона виконувала зобов’язання?

 

Знаєте, це один елемент. Другий – чи вмонтують країни ЄС “Північний потік” у систему Хартії Європейської енергетичної безпеки. А це вже саме собою врегулює питання і унеможливить монополізацію.

 

Ми знаємо, що Канада досить багато допомагає Україні і українській армії. Була спочатку допомога нелетальним озброєнням, зараз же є дозвіл на надання Україні летального озброєння. Що саме збирається робити Канада?

 

Наразі йдеться не про надання, а про продаж у рамках військово-технічної співпраці. Україна закуповує снайперські гвинтівки в Канаді, і це збігається також із тими навчаннями і реформуванням школи снайперів міністерства оборони, які ми проводимо в рамках операції Unifier. Так що ми намагаємося, щоб це не мало вигляду озброєння чи обладнання, воно має використовуватися в рамках програми навчань. Так, ми намагаємося інтегровано до цього підходити і на подальших етапах думаємо, що будуть нові можливості, але поки трохи зарано.

 

А скільки зараз взагалі військових радників при Міністерстві оборони Генштабу з боку Канади?

 

Взагалі, місія Unifier має приблизно 200 учасників. Більшість працює на Яворівському полігоні. Вони переходитимуть у наступному році до навчань на бригадному рівні вже зі Збройними силами України.

 

– 200 канадців?

 

– Так. Залежно від дня, друга або перша за чисельністю військова місія в Україні. З нами також співпрацюють данські, шведські збройні сили, бо це збільшує наш потенціал. Ми є платформою для їхньої присутності в Україні. Є Яворівський полігон, плюс ще 11 інших локацій по Україні: є і Одеса, і Десна, і Житомир, різні місця, де можна щось практично зробити. Ми працюємо також над питанням реформування навчання і кар’єрного просування сержантського складу. Це для нас дуже важливо, бо це, так би мовити, м’язи армії.

 

 – Водночас, ви допомагаєте майже на тому рівні, що і США, але всі знають про велику допомогу США, а про канадську допомогу не так вже й багато інформації. Ви навмисно це приховуєте?

 

 Ні. Я гадаю, такою вже прихованою інформація не є. Якщо дивитися, з якою країною українці відчувають близькість, то Канада зазвичай присутня у топ-3, топ-4. Так що люди або прямо, або опосередковано відчувають нашу допомогу. Хто хоче, може стежити у Twitter або Facebook за CAF in Ukraine, які кожен день-два повідомляють про свою діяльність тут, на території України.

 

– Малося  на увазі не тільки армія. Наскільки нам відомо, не тільки в цьому напрямку йде допомога. Ви згадали про Twitter і Facebook, і була ситуація, коли ви були піддані бот-атаці, скажімо, булінгу в соцмережах. Це зараз досить серйозна проблема не тільки в Україні. Як ви рекомендуєте до цього ставитися взагалі?

 

– Так, але “вовків боятися – в ліс не ходити”. Це одне. Треба мати “жорстку шкіру”, щоб існувати в соцмережах, бо люди через анонімність дозволяють собі такі речі, які вони б у реальному житті не сказали б і не написали. А друге – це реагувати швидко, точно і стримано, тобто не допускати того, щоб маховик далі розкрутився. Дати чітку інформацію або пояснення на самому початку, щоб потім не бути жертвою ще більше.

 

– Це корисна порада. У соцмережах і взагалі в інтернеті досить велика кількість і фейків, і hate speech. Знаєте такий сайт, як “Русская весна”? Він у 2014-2015 роках безпосередньо закликав “вбивайте укропів”, заохочував людей вступати до лав “ЛДНР”. Що Канада з цим робить, чи не робить, і які взагалі плани? Тому що здається, чим далі, тим більше media landscape в усьому світі змінюється, і це питання постає вже перед урядами багатьох країн, у Франції, у Німеччині, і чи має вплив на вибори?

 

 Ми після зустрічі міністрів закордонних справ G7 у Торонто, у квітні, створили координаційний центр Сімки швидкого реагування на загрози демократії у формі, зокрема, нападів в соцмережах. Так що ми створили в нашому Міністерстві закордонних справ такий центр, там вже є ядро ​​людей, які займаються моніторингом і пропозицією контр-стратегії. Цей центр залишиться в Канаді і після того, як ми передамо президентство в руки Франції у наступному році. Так що ми бачимо, обмін інформацією між партнерами – це буде важливо. І звичайно, це потрібно робити і з Україною в рамках, зокрема, наших місій спостереження за виборами. Ми збираємося також підключити декілька проектів з викриття або оборони проти кібератак.

 

Кібератаки це одна історія, а друга історія це саме поширення дезінформації та hate speech і в соцмережах, і взагалі в інтернеті. Зараз у Німеччині є законопроект проти hate speech, у Франції пройшов вдруге вже законопроект про протидію фейкам через суди, щоправда, у передвиборчий період за 3 місяці. Україна вступає в цей передвиборчий період з кінця грудня. Наскільки ми знаємо, працює Аtlantic Сouncil у цьому плані, але якихось кінцевих висновків немає, що робити?

 

– Тут ми намагаємося і ініціативу Аtlantic Сouncil, й інші підтримувати, з нею співпрацювати. Але також ми мобілізуємо наші власні служби, які також створили координаційний центр, оскільки йдеться і про охорону нашого виборчого процесу. У нас також заплановані парламентські вибори у жовтні. Оскільки сам феномен може адаптуватися і еволюціонувати дуже швидко, то я думаю, видати якісь такі плити, де на камені вирізьблено 10 заповідей протидії дезінформації, було б безглуздо. Бо вже наступного дня зловмисники придумають одинадцяту можливість і вже ваших 10 заповідей не спрацюють. Але також вчитися на вашому досвіді, бо тут як на волонтерському рівні, так і на інших багато також продумано, зроблено і впроваджено.

 

У Канаді росіяни купують нерухомість вільно чи через Товариство з обмеженою відповідальністю, чи через офшорні компанії? Відомо, що навіть були вежі Трампа, які фінансував російський державний банк. Яке взагалі ставлення всередині Канади до цього?

 Канада не є однією з улюблених країн, куди такі гроші течуть, бо у нас є суворі вимоги і щодо банківської системи, і щодо реєстрації, але бували такі випадки, та сама Трампівська вежа, той проект вже збанкрутував і був перепроданий. Вона не є ні Трампівською, ні власністю того банку, але, звичайно, ми тепер уважніше і прискіпливіше дивимося на те, як течуть гроші в Канаду, від кого і чому. У нас є установа FINTRAC, яка простежує гроші, так що, я гадаю, ми зможемо і надалі зберігати ситуацію, де ми не будемо одним зі світових центрів цієї проблеми.

 

А як взагалі російська діаспора у Канаді ставиться до подій в Україні?

 

– Плюралізм є в Канаді всюди, включаючи російську діаспору, і є такі, хто солідаризуються дуже чітко з Україною, і хто стежить за таким акаунтом, як «Наша Канада». Є і кримськотатарська громада, яка підтримує  Україну. Але, звісно, є люди з іншими поглядами, але демонстрації як такої немає.

 

Ви надаєте допомогу не тільки  військовими радниками, але й також і іншими економічними реформами. З якими саме, і який ефект від вашої допомоги?

 

 Мені здається, що багато наших ініціатив допомогли звузити простір для зловживань і, навпаки, зробили життя простішим і легшим для громадян – це електронні послуги в Міністерстві юстиції, система Е-здоров’я в Міністерстві охорони здоров’я, створення нової електронної платформи для підручників у Міністерстві освіти. Так що йдеться про новаторські підходи команди людей у міністерстві, готових створити зміни, ми їх активно підтримуємо. Якщо йдеться про економічні питання, то ми підтримали офіс просування експорту, як і Ukraine Invest, який намагається інвесторів привести в Україну, також вирішувати питання тих інвесторів, які тут вже є. Отже, що ми бачимо: якщо йдеться про зону вільної торгівлі, яку ми також підтримали проектом зростання і канадського експорту, розширення асортименту та зростання українського експорту до Канади, залежно від сектора і статистики від 20% до 50% на рік.

 

А які цифри зараз, до речі, канадського експорту і українського експорту до Канади?

 

– За минулий рік ми мали приблизно 300 млн канадського і 110-117 млн українського. Численний канадський експорт – це металургійне вугілля, заміна того, яке не видобувається в самій Україні зараз. Але в цьому році ми бачимо розширення іншого асортименту — риба, раки, автомашини з Україною, ми бачимо деякі традиційні сфери — метал, фарби, лаки, а також електроніка і компоненти електроніки.

 

Агропродукти?

 

 Агропродукти – рослинна олія, наприклад. Фактично такі речі, які люди вважали непрофільними, наприклад, кавоварки.

 

А квоти якісь є, бо в Євросоюзі дуже серйозні квоти, і там, як відомо, за деякими категоріями ми просто за перший місяць вибираємо всі квоти?

 

– У нас дуже мало таких охоронних сегментів – це молочна продукція, кури і яйця, крім того, немає ніяких обмежень, так що продавайте скільки хочете.

 

Є 5-річний проект підтримки торгівлі між Україною та Канадою. Що це за проект, що він дасть Україні?

 

–  Якраз ми маємо 5 секторів, де зосереджуємося. Це IT, взуття, текстиль і одяг, меблі та кондитерські фірми. І ми працюємо з малими і середніми виробниками, допомагаємо їм виходити на канадський ринок, пристосовувати свій товар, сертифікувати його. Наприклад, Україні тепер можна отримати канадську органічну сертифікацію – це продукція з високою доданою вартістю, яка цінується на нашому ринку.

 Ви сказали про IT-сектор, розкажіть докладніше.

 

 Ми не говорили про експорт, ми говорили про товар на промацування, так би мовити. А послуги, невидимий експорт, зокрема український софт, його більше за будь-який інший товар з України вивозиться або купується в Канаді, мінімум на 100 млн доларів.Так що деякі найбільші канадські компанії обслуговуються тут в Україні не тільки підтримкою, а й розвитком нових технологій, Canadian Tire – це найбільший канадський ритейлер, має приблизно 1000 software інженерів, що працюють на їхні проекти в Україні. Так що це все високооплачувані робочі місця в Україні. Канадська фірма також тепер організовує будівництво IT-парку у Львові. Це буде великий проект, де буде 14 тис. робочих місць. Так що IT як загальна платформа для інновацій працює дуже ефективно.

 

– Які проблеми, можливо, або які досягнення найбільші у канадських інвесторів в Україні?

 

 Інвестори тепер переважно не є недосвідченими. Вони приходять тепер у великі фонди, які мають відповідних консультантів, адвокатів, щоб себе убезпечити від непередбачених елементів української дійсності. Вони все докладно простежують наперед і переважно, наприклад, компанія Farefax Financial купує відомі “білі” фірми, які вже довели, що вони можуть тут діяти за всіма законами.

 

 Ви сказали, що є бізнес-омбудсмени, які займаються питанням бізнесу, і вам навіть не доводиться адвокатувати канадські компанії?

 

 Бувають випадки, але їх нам вдається досить швидко залагоджувати і вирішувати. Є проекти, які є складними, вимагають узгодження багатьох міністерств, де треба зібрати землі від декількох різних відомств. Наприклад, проект у Кривому Розі, де є і комунальна власність, і міністерства оборони. Над цим ми ще працюємо, і тут очевидно було б краще, якби не працювала така українська тенденція — не брати на себе вирішення. Вони перекидають відповідальність на вищий рівень, але на вищому рівні їм важко знати, що відбувається на тому клаптику землі, тут або там, на околицях Кривого Рогу.

 

–  А які взагалі найбільші канадські компанії в Україні, в яких напрямках вони тут працюють, і скільки людей, умовно кажучи, залучено?

 

–  Більше канадці купують послуги в українських компаніях. Це власність або напіввласність канадських фондів – це страхові галузі у сільськогосподарській сфері і тепер побудова інфраструктури під IT, тобто цей IT-парк.

 

А як взагалі зараз із персоналом у канадських компаніях, вони не приходять до вас із цією проблемою? Маємо на увазі, наприклад, відтік персоналу до тієї самої Європи.

 

 Ми це навіть трохи відчуваємо в посольстві, якщо запропонувати комусь роботу, люди не беруть її автоматично, бо вважають, що мають інші варіанти. Україна тепер глобалізується на ринку праці і не можна вважати, що хтось має тепер обов’язково працювати тільки у Києві, коли є літак, який може їх кудись доправити. Це виклик, звичайно, для роботодавців як українських, так і іноземних, але це вигідно для людей, які мають більше, ніж один вибір.

 

Ще один гість приєднається зараз до нашого інтерв’ю. Це Тарас Ратушний  представник української асоціації медичного канабісу. Чому він приєднається? Бо Канада в цьому році легалізувала використання канабісу.

 

Так. З 17 жовтня.

 

 І є інформація про 3 мільярди, які на цьому заробила Канада. Розкажіть, якщо можна, по-перше, як ви змогли, як парламент за це проголосував, чи не було виступів з боку суспільства? І чи дійсно це вплинуло на економіку?

–  У нас це було частиною передвиборчої платформи ліберальної партії. Ліберальна партія отримала більшість у парламенті, і тим самим вона має можливість здійснювати свою програму, вона виконала цю свою передвиборчу обіцянку. Це ринок, який був загнаний в підпілля, тим самим він годував організовану злочинність, краще вивести на “ясні зорі, тихі води”, так би мовити. І дати можливість або урядам, або легітимному бізнесу цим керувати, оподатковувати, так щоб і торговці, і держава на цьому заробляли, і можна було б відкритіше і чіткіше це все регулювати.Ми самі ще маємо побачити, які воно матиме наслідки в масштабах цілої країни. Звісно, ми сподіваємося також на економічний ефект, бо це гроші, які раніше були в тіні.

 

 Але судячи з фото і відео з відкриття цих магазинів, рішення було дуже успішним.

 

–  Так.

 

 Повернемося все ж таки до нашого гостя. Тарасе, привіт, скажи, що ти знаєш про цей перехід у Канаді і який би економічний ефект аналогічні дії могли б дати в Україні?

 

Ратушний: Перш за все, треба мати предмет дослідження, щоб рахувати якийсь економічний ефект. Предмет, який ви зараз обговорюєте в Канаді, стосується економічної моделі так званого рекреаційного канабісу для всіх повнолітніх. Тобто держава встановлює контроль за законним обігом. У Канаді є урядове агентство Health Canada, яке володіє інструментами моніторингу, якому повнолітні канадці довіряють свою дуже чутливу інформацію про себе. І таким чином, зокрема, у минулому році Health Canada змогла встановити, що канадці витратили на канабіс 5,7 млд доларів переважно для немедичного використання, і насправді це цифри державної статистики.В Україні таких цифр немає, бо держава не володіє жодними даними. Також дуже важливий момент, що в Канаді медичний канабіс, тобто контрольований обмежений обіг для медичного використання, заснований у 2001 році, якщо я не помиляюся. Саме медичний канабіс можна було б предметно порахувати приблизно для України. Застосувати, наприклад, принцип аналогії за демографічним принципом, бо Канада співмірна за чисельністю населення з Україною. Або фізіологічним принципом, тбо канадці хворіють, загалом, тими самими хворобами, що й українці. У Канаді зараз 330 000 зареєстрованих пацієнтів у програмах медичного канабісу, і це, звісно, не всі медичні пацієнти, тільки офіційно зареєстровані. І якщо Health Canada дає прогноз, що таких пацієнтів може бути від 1800000 до 2500000 за різними оцінками, то ми можемо перенести це на наші пенати і сказати, що це приблизно так само. І наша оцінка теж приблизно 2 мільйони. Тобто стеля потенціалу цього ринку.

 

-А правильно ми розуміємо, що держава заробляла на тому, що продавала дозволи на продаж і вирощування? І, крім того, легалізація. Я так розумію, що не повний ринок легалізується, але, мабуть, 70% від названої суми. Тобто, ми говоримо про досить великі цифри, до 10 млрд., якщо додати медичну. Навіть якщо це 6 млрд. загалом… Тарасе, а чи можете сказати щось про ці цифри?

 

Ратушний: У Канаді станом на минулий рік, 89, якщо мені не зраджує пам’ять, ліцензованих виробників. Тобто це компанії, які заплатили за ліцензії – право брати участь у законному обігу для медичних цілей, оскільки ніякого іншого не було в минулому році. І в принципі, оскільки були абсолютно адекватні інструменти вимірювання ситуації моніторингу, було встановлено, що ці 89 компаній забезпечують лише 10% всього обсягу ринку, відповідно на 90% заповнюється чи такими сірими, чи просто чорними.

 

-В минулому році не було ще легалізації?

 

– Ратушний: Була.

 

– Була медична легалізація, не рекреаційна.

 

Пане посол, ви вже більше 4-х років працюєте в Україні? Можливо, у вас є побажання для українців напередодні таких важливих двох виборчих кампаній?

 

 Перш за все, завжди треба сподіватися на щасливий Новий рік, шукати і будувати довіру, незважаючи на потоки з соцмереж або телеекранів, радіти успіхам і близькості своїх рідних.

 

 

 

Тетяна Попова

Відеоверсія на www.obozrevatel.com/ukr/politics