З нагоди 57-ї річниці Незалежності держави Кувейт та 27-ї річниці визволення Кувейту, в Києві був організований урочистий дипломатичний прийом. Надзвичайний і Повноважний посол Кувейту в Україні пан Рашид Хаммад Аль-Адвані

привітав всіх зі святом, та подякував високоповажним гостям за пивітання та присутність.
 
Кувейт визнаний незалежною суверенною державою в 1914 році, повна незалежність від Великої Британії отримана в 1961 році.
 
Кувейт – дуже маленька, але дуже багата країна. Монархія, у якій монарх дбає про своїх підданих, – щоб обов’язково отримали освіту і хорошу роботу.
Цей оазис благополуччя у 1990 р. був захоплений Іраком і звільнений військами коаліції під егідою ООН.
Кувейт багатий на власні нафтові родовища. Розробка їх у Перській затоці радикально змінила все життя Кувейту.
Кам’янисті і піщані пустелі, що покривають територію нинішнього Кувейту в останні тисячоліття, і спекотливий клімат, інколи взагалі без дощів, не дозволяли місцевим жителям займатися сільським господарством. Зате географічне положення Кувейту зробило його важливим пунктом на торговельних шляхах ще з III тис. до н.е.
Вже за часів Олександра Македонського (356-323 рр до н.е.) тут зупинялися торгові кораблі на шляху із Середземного моря до Індії. Зручний порт для транзитної торгівлі і видобуток перлів у водах Перської затоки давали можливість жителям Кувейту багатіти. Водночас країна була приманкою для завойовників. Цією територією за всю її історію управляли багато іноземних владики – від правителів держави Селевкідів до шахів Ірану, султанів Османської імперії, португальських і англійських губернаторів.
До XVIII ст. місцеві кочові племена арабів, які вважали своїм центром укріплене місто Ель-Кувейт, найбільш впливовим визнали клан Аль-Сабах. Сьогодні в Кувейті правлять представники цього клану. А в 1899 р. шейх Мубарак аль-Лахаб ібн Сабах аль-Сабах, або Мубарак Великий (роки правління 1896-1915), підписав угоду з Англією, за яким Кувейт отримував захист від посягань інших країн, а Великобританія зручні морські бази в Перській затоці. На початку 20-х років ХХ ст. з допомогою англійців Кувейту вдалося відбитися Від претензій Саудівської Аравії.
У 1936 р. у Кувейті були відкриті перші родовища нафти – й історія країни почала розвиватися в іншому напрямку. 19 червня 1961 р. Кувейт проголосив незалежність, і почав стрімко багатіти.
Невелика держава на узбережжі Перської затоки, Кувейт, зуміла використати вигоди від своїх природних ресурсів на користь усьому населенню країни. Сьогодні тут стоять сучасні міста, працюють промислові потужності, опріснювальні установки і навіть створені штучно зрошувані землі аграрного призначення.
Рівень життя та добробуту громадян Кувейту вражає. Але ще дивніше те, як обачливо і далекоглядно підходять до використання доходів від нафти в масштабах держави.Окупація військами Іраку в серпні 1990 р. закінчилася для Кувейту в лютому 1991 р. звільненням силами міжнародної коаліції під егідою ООН. Усього за чотири дні Кувейт було звільнено. Але, полишаючи окуповані території, іракці підпалили 700 нафтових свердловин, розграбували і зруйнували Кувейт.
Пожежі вдалося погасити, хоч і не відразу, а зруйнована економіка, завдяки видобутку нафти, відновилася. Уже в липні 1991 р. Кувейт відновив експорт нафти. Сьогодні Кувейт знову одна з найблагополучніших держав у світі, громадяни якого (точніше, піддані) – дуже забезпечені люди.
Природні умови країни – далеко не рай. замість опадів часто “навідуються” піщані бурі. Більшу частину води доводиться завозити або опріснювати. Нечисленні оазиси не можуть прогодувати населення країни. Сільське господарство, крім рибальства, розвинене слабо, і продукти в основному імпортуються. Але соціальна політика Кувейту заснована на тому, що суспільство не має поділятися на багатих і бідних, і держава регулює економіку. З державного резервного фонду, в якому збираються доходи від експорту нафти, виділяються кошти у фонд майбутніх поколінь і у високоприбуткові інвестиції. Багато уваги приділяється освіті, воно безкоштовно на всіх рівнях, а 8-річне навчання в школі є обов’язковим. У 1966 р. було відкрито Кувейтський університет, а всього в цій невеликій країні працює близько тисячі навчальних закладів.
Кувейтці ведуть своє походження від кочового племені Бені утубі з конфедерації анайза. Вони переселилися сюди на початку XVIII ст. з центральної Аравії, осіли поруч з декількома колодязями з солонуватою водою, де і побудували укріплені споруди. Звідси походить назва Кувейт, що означає “невелика фортеця”.
Держава Кувейт розташована на північному сході Аравійського півострова. На півночі і заході межує з Іраком, на півдні – з Саудівською Аравією, на сході омивається водами Перської затоки. Площа 17,8 тис. кв. км.
Державна мова – арабська, основна релігія – іслам.
Адміністративно поділена на чотири губернаторства: Кувейт, Джахра, Хаваллі і Ахмаді. Столиця – Ель-Кувейт (бл. 35 тис. жителів, 1993). Найбільше місто країни – Хаваллі (84,5 тис. жителів).
До видобутку нафти князівство жило за рахунок транзитної торгівлі та видобутку перлів у водах Перської затоки. З винаходом методики вирощування перлів вартість натуральних перлин значно знизилася. Але в останні роки попит на справжні перли знову зростає (в Ель-Кувейті, в торговому районі Сальма, можна відвідати ринок перлів, одного з найкращих у світі).
Ель-Кувейт: Кувейтський національний музей, Музей ісламського мистецтва, мечеть Аль-Халіфа Велика Мечеть, мечеті Ібн-Хаммес, Аль-Нусіф. Сауді, Аль-Хамдан, Аль-Ма-Табба, Ібн-Бахар, палац еміра Олд-Сеїф-Палас, Кувейтська телевежа, Музей науки і природної історії, судно-пам’ятник «Багхала», Морський музей;
Острів Файлака: археологічний заповідник, античні храми Ікарос і азуки.