Понад рік минув із часу призначення главою Представництва ЄС в Україні французького дипломата Хюга Мінгареллі. Журнал «Diplomat» поцікавився у політика: що змінилось в Україні за цей час і чи змінилась його особиста думка про державу у центрі Європи, з якою він свого часу, представляючи Єврокомісію, будував містки співпраці.

 

Саме цей політик стояв у витоків Угоди про асоціацію Україна-ЄС і до кінця 2010 року був головним переговірником з боку ЄС щодо “нової посиленої угоди” (таку робочу назву мав документ). Певний час політик не хотів, щоб в назві Угоди між Україною та ЄС було слово “асоціація”.

 

Тож як змінилась сприйняття європейцем України? Чи справді готові в ЄС до глибокої асоціації та інтеграції з українським суспільством? Про це – в інтерв’ю Хюгом Мінгареллі.

 

На публіці

У виступах Хьюга Мінгареллі перед українською аудиторією часто звучить твердження того, що Україна має всі шанси стати розвиненою європейською державою і завжди є в центрі уваги ЄС, насамперед у зв’язку з російською агресією на Сході країни. За словами посла, ті труднощі, які мають місце, треба долати якомога швидше, це стосується передусім подолання корупції, глибшого впровадження демократичних реформ, створення сприятливих умов для залучення європейських інвесторів, зокрема в такій галузі, як енергетичний і газовий сектори, сільське господарство, навколишнє середовище, поглиблення співпраці в галузі освіти. Уже чимало позитивного зроблено на цьому шляху в Україні, працюють нові інституції (НАБУ, Спеціалізована антикорупційна прокуратура), але ще багато чого потрібно зробити, тому не можна зупинятись, а тільки йти вперед.

Нині між Європейським Союзом та Україною склались тісні та особливі відносини. Вони стали ще міцнішими після підписання та запуску амбітної Угоди про асоціацію України з ЄС, частиною якої є   запровадження глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі. Угода про асоціацію вже пожвавила торговельні зв’язки України з країнами ЄС, стала поштовхом до гармонізації вітчизняних законів і стандартів з європейськими, відкрила шлях українських товарів до ринків країн-членів ЄС і навпаки. Така співпраця, на думку експертів, зміцнює наші спільні демократичні цінності.

Євросоюз є найбільшим двостороннім донором України: він підтримує процес реформ у країні, надаючи їй приблизно 250 млн. євро щороку. ЄС сприяє Україні у її боротьбі з корупцією, у реформуванні судової системи та державної служби. Разом з українською владою представники ЄС працюють над поліпшенням інвестиційного та нормативно-правового клімату, від чого отримають користь як бізнес, так і споживачі. Спрямовуючи інвестиції в інфраструктуру та енергетичну реформу, ЄС допомагає Україні ефективно використовувати її численні природні ресурси, відтак досягти енергетичної незалежності та зміцнити економічний розвиток. А фінансова та технічна допомога, різноманітні гуманітарні програми ЄС підтримують переміщених осіб та людей, які постраждали через незаконну анексію Криму та конфлікт на Сході країни.

Голова Представництва ЄС в Україні, Посол пан Хюг Мінгареллі вважає за привілей для дипломата ЄС жити і робити свою роботу в українській державі.

 

– Пане Посол, як Ви охарактеризуєте ситуацію в Україні в частині зовнішньополітичних прагнень суспільства? Як влада Євросоюзу сприяла реалізації Угоди про асоціацію між ЄС і Україною, чи виникали перешкоди на цьому шляху і можливо вони залишилися?

– Україна – це країна, яка трансформує себе. Вона проходить через інтеграційні процеси для того, щоб рухатися до такого суспільства, яке існує у Європі. В Україні  відкрите і демократичне суспільство, яке спирається на соціально-ринкову економіку.

Реформи, що впроваджувалися упродовж попередніх трьох років, починаючи з Революції гідності, рухають країну у цьому напрямку. Ми, представники ЄС, працюємо тут для того, щоб ділитися з українцями своїм досвідом, щоб сприяти модернізації економічного і політичного життя в Україні.

Нам відомо про протистояння цим змінам в країні. Адже певні люди в Україні взагалі не хочуть жодних реформ. І це зрозуміло, адже дехто більше 25-ти років користувався тим, що держава була корумпованою, тож вони і нині бажають залишити Україну такою, якою вона була з 1991 по 2014 рік.

 

– Поряд з цим є дуже багато реформаторів в українському парламенті та в уряді, а також в громадянському суспільстві, і наше завдання полягає у тому, щоб підтримувати таких рушіїв реформ.

– Я знаю міністрів, які докладають зусиль до модернізації країни. Так само у Верховній Раді України дуже багато реформаторів, дехто з них очолює парламентські комітети. Безумовно, ми націлені підтримувати громадянське суспільство, яке підштовхує Україну до позитивних змін.

Тож Україна рухається у правильному напрямку, але перед нею стоять  окремі внутрішні перешкоди і додаткова перешкода – це зовнішня агресія Росії проти України.

 

 – На Вашу думку, яка  реальна перспектива політичного діалогу між Україною та ЄС?

  • Мета Угоди про асоціацію полягає у політичній асоціації і економічній інтеграції між Україною та ЄС. Це говорить про те, що політично ми будемо все ближчими і ближчими. А поряд з цим українська економіка буде інтегрована у спільний ринок Європейського Союзу.

 

– Як один з авторів Угоди про асоціацію, скажіть будь-ласка,  чи правда, що для кожної  країни, яка прагне інтеграції в ЄС, текст відповідної Угоди має свої особливості? Які українські особливості, обставини і нюанси були враховані авторами Угоди?

 

– Головна риса цієї Угоди полягає у тому, що це одна із найскладніших угод, які Європейський Союз коли-небудь укладав з третіми країнами –  своїми партнерами. Україна має найбільшу кількість активів. Зокрема, це високоосвічене населення, тривалі промислові традиції, найкращі сільськогосподарські угіддя в Європі, це найбільша країна на європейському континенті, країна, яка також має велику кількість населення – 42 мільйони людей. Таким чином, ми бачимо ці активи, і їх набагато більше у порівнянні з країнами-партнерами.

 

– Посли країн-членів ЄС погодили продовження пакету санкцій проти Російської Федерації за анексію Криму і війну на Донбасі терміном на півроку. Який характер цих дій – політичний, чи можливо, більш практичний?

– Санкції – це політичний акт. Мета полягає у тому, щоб показати Росії, що анексія Криму є неприйнятною світовій спільноті. Так само є неприйнятною  і російська агресія на Донбасі. Це чіткий політичний посил. Також санкції мають і конкретні наслідки. Та головне – вони б’ють по російській економіці.

 

– Які поради можете надати владі та суспільству з приводу того, як успішно і головне безболісно впроваджувати інтеграційні процеси  як для України,  так і країн ЄС?

– Всі політичні сили і суспільство мають зосередитися на впровадженні Угоди про асоціацію та створенні всеохоплюючої зони вільної торгівлі, яка є частиною цієї Угоди. Це є наш абсолютний пріоритет. Через кілька років Україна буде ближче до Європейського Союзу і у значно кращому положенні, з модернізованою економікою, а це, відповідно, буде означати вищий рівень життя для громадян держави.

 

– Багато закордонних компаній не йдуть на економічну співпрацю з Україною, зважаючи на високий рівень корупції в кураїні. Враховуючи поглиблення стосунків з Європейським Союзом, на Вашу думку, корупція в Україні знижується?

– Корупція і надалі залишається раковою пухлиною України. І  це впливає на усі виміри життя. Важливі кроки були здійснені у попередні три роки у боротьбі з цим ганебним явищем. Але потрібно подвоїти наші зусилля у цій боротьбі. Адже нині рівень корупції всюди залишається досить високим.

Я переконаний, що цього можливо досягти. Адже якщо поглянути на громадянське суспільство, то воно дуже активне. Більшість молодих людей бажають жити за європейськими цінностями. Тому в решті ці люди переможуть. Звичайно, це не станеться завтра, але я не бачу жодних прикладів, чому Україна має залишатися у сьогоднішній ситуації.

Безумовно, це буде складна, праведна боротьба, але молодому поколінню вдасться змінити ситуацію на краще. Важливим є те, наскільки суспільство буде поінформоване про антикорупційні процеси, які відбуватимуться. Якщо люди будуть більше знати про те, що викривається, вони будуть активніше брати участь у цих процесах.

 

– У зв’язку з загостренням ситуації на Сході України виникла ситуація з переселенням громадян з Донецької та Луганської областей. Скажіть, чи надавалася якась допомога країнами ЄС даній категорії людей?

– За три роки конфлікту Європейський Союз надав близько  60 мільйонів євро гуманітарної допомоги. Переважно ці кошти направлялися тим громадянам, які потерпають від конфлікту, і зокрема для їх внутрішнього переміщення. Ми підготували інструмент, який називається інструментом стабільності. Цей інструмент діє для того, щоб допомогти внутрішньому переміщенню громадян по всій території України: знайти цим людям нове місце проживання та нове місце роботи.

Цього року ми збираємося започаткувати нову програму вартістю у 50 мільйонів євро для того, щоб у різний спосіб допомогти громадянам, які потерпають від конфлікту. Ця допомога буде надаватися за різними напрямами. У ЄС добре знають про те, що нині 5 мільйонів громадян України страждають від агресії з боку Росії, і тому ми докладемо максимум зусиль для того, щоб допомогти людям, які потрапили у нещастя.

Я на власні очі бачив і спілкувався з громадянами, до яких наша допомога дійшла. Неподалік від Харкова, у місті Чугуєві люди, які були переміщені з районів конфлікту завдяки коштам від ЄС, успішно започаткували власний бізнес, мають свою пекарню. Так само я бачив будинки, які були відреставровані або збудовані для переселенців. Можливо кошти, що надаються Європейським Союзом, могли б  краще використовуватися за призначенням. Але я не вірю у те, що допомога взагалі не доходить до тих громадян, які її потребують.

На веб-сторінці Представництва ЄС в Україні кожен охочий може знайти інформацію про те, як звернутися за допомогою і які документи потрібно надати для її отримання.

 

  • Ви любите бувати в Україні. Які місця Вам найбільш до вподоби?

– Україна дуже красива країна, і всі місця, де я бував, чарівні. Київ – прекрасне,  фантастичне місто. Чудові Харків, Дніпро, чарівний Львів, а Одеса – це просто мрія. Куди б я в Україні не навідувався, мені всюди подобається, я скрізь добре почуваюся. Я відчуваю, що для дипломата справжній привілей працювати в Україні.

 

Досье

Хюґ Мінґареллі почав свою кар’єру як фінансовий аналітик у Парижі (1979—1982), працював директором, відповідальним за проведення аудиту структурних фондів Європейського суду аудиторів (1982-1984), був головним адміністратором (по Нігерії) Європейського фонду розвитку (1985—1987).

З 1987 по 1990 рр. — працював у Генеральній дирекції з розвитку (DG DEV) Європейської комісії.

З 1990 по 1999 рр. — працював у Генеральній дирекції із зовнішніх зв’язків (РЕЛЕКС) як керівник групи для Співдружності незалежних держав (СНД).

З 2000 по 2002 рр. — директор Європейського агентства з реконструкції (Управління допомоги ЄС в Косово, Сербії, Чорногорії та колишньої Югославської Республіки Македонія — КЮР Македонія).

З 2002 по 2007 рр. — директор по країнах Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії.

У 2007 — директор по Близькому Сходу і Південного Середземномор’я.

У 2007—2010 рр. — заступник Генерального директора з питань Східної Європи, Кавказу, Центральної Азії, Північної Африки, Близького Сходу для європейської політики сусідства

З січня 2011 — перший керуючий директор з питань Північної Африки, Близького Сходу, Аравійського півострова, Ірану і Іраку в Європейській службі зовнішніх дій (ЄСЗД).

8 вересня 2016 року вручив вірчі грамоти Президенту України Петру Порошенку.