Від першої особи

 

Юріс ПОЙКАНС:

 

“У НАШИХ СТОСУНКАХ СКЛАДНО ЩОСЬ ПОКРАЩУВАТИ, НАМ ПОТРІБНО ПРОСТО ПІДТРИМУВАТИ ПОПЕРЕДНІЙ КОНСТРУКТИВНИЙ ДІАЛОГ

 

25 років тому – 12 лютого 1992 року – між Україною і Латвією були встановлені офіційні дипломатичні відносини. І за ці роки двосторонні відносини між країнами лише міцнішали, а партнерські й економічні зв’язки укріплювалися. Рига ніколи не приховувала свою союзницьку позицію по відношенню до Києва, і особливо яскраво це проявилося під час конфлікту н Сході, – Латвія категорично не визнає анексію Криму, надає гуманітарну допомогу тим, хто постраждав від бойових дій на Донбасі, приймає на лікування тяжкопоранених українських військових. А латвійські дипломати і політики завжди наголошували, що готові ділитися досвідом Латвії у проведенні реформ, які є основоположними на шляху України в Європейський Союз і НАТО.

Про все це, а також подальші перспективи в українсько-латвійських відносинах, DIPLOMAT поговорив з Надзвичайним і Повноважним Послом Латвійської Республіки в Україні  Юрісом Пойкансом.

 

ПАНЕ ПОСОЛ, ЯК РОЗВИВАЛИСЯ УКРАЇНСЬКО-ЛАТВІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ З 1991 РОКУ І ДО СЬОГОДНІ? ВИДІЛІТЬ, НА ВАШ ПОГЛЯД, ОСНОВНІ ПЕРІОДИ ОСОБЛИВО АКТИВНОГО І ПОЗИТИВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ НАШИМИ ДЕРЖАВАМИ?

– Дипломатичні стосунки між нашими країнами на міждержавному рівні стартують з серпня 1991 року, після того, як Україна, слідом за Латвією, стала незалежною державою. Як відомо, ще 4 травня 1990 року Верховна рада Латвійської РСР проголосила акт відновлення незалежності Латвійської республіки, а вже 21 серпня 1991 року прийняла конституційний закон про статус незалежної держави. Однак і до цього часу між нашими країнами, що були республіками в колишньому СРСР, також були тісні та дружні контакти. Скажу більше, ці стосунки тривають ще з часів царської Росії, – наприклад, наші вчені навчалися в ті часи в Харківському університеті, а багато латвійців жили і працювали на території сучасної України. А де які видатні особистості знайшли тут останній притулок – у місті Ніжин, що на Чернігівщині, похоронений наш відомий художник Юлій Феддерс. І подібних історичних переплетінь в нашій спільній історії безліч.

Саме тому в 1991 році, коли почали створюватися відносини на міждержавній основі, між нашими країнами був уже давно закладений хороший фундамент, ми багато знали один про одного, і не тільки на високому політичному рівні. Наприклад, моя мама навчалася в Києві у 70-х роках минулого століття, і у багатьох простих людей були звичайні людські та дружні стосунки і серед сімей, і серед колег по роботі.

На початку 90-х років, коли у нас з різних причин, наприклад, у випадку з Кавказом через воєнні конфлікти, що розгорілися там, почали обриватися зв’язки з республіками колишнього Союзу, то з Україною вдалося не просто зберегти тісні дружні зв’язки і партнерські стосунки, а вивести їх на більш високий рівень. І, як мені здається, наші стосунки протягом цих років розвивалися так активно, що сьогодні в них складно щось покращити, нам потрібно просто підтримувати попередній конструктивний діалог і поглиблювати співробітництво. Такому стану справ, без сумніву, сприяли особисті тісні контакти і відносини між першим і наступними Президентами України та керівництвом Латвії. Я пригадую великий візит Президента Кучми в 1995 році, коли був підписаний Договір про дружбу і створена правова база для подальшого співробітництва. Так, були різні періоди активності в наших відносинах, але вони розвивалися стабільно дружньо, помітних спадів у цьому процесі не було.

Сьогодні, коли Україна обрала європейський шлях і вектор розвитку, співробітництво і політико-економічні зв’язки стають ще міцнішими через те, що повістка нашого співробітництва серйозно розширилась. Цьому сприяло підписання Угоди про асоціацію між ЄС і Україною, адже Латвія має великий досвід інтеграції в європейський простір, і нам є чим поділитися з українськими колегами і суспільством у питаннях реформування різних секторів держави, імплементації вашої національно законодавчої бази відповідно до вимог ЄС, а також за багатьма іншими пунктами.

Одним словом, протягом цих 25 років і особливо зараз наші стосунки розвивалися тільки в дружньому і взаємовигідному контексті. Важливо ще й те, що історично так склалося, що між нашими країнами ніколи не було проблем, може тому, що у нас немає спільних кордонів, нам ділити нічого, тому ми готові працювати тільки на позитив. І українсько-латвійські відносини це наглядно демонструють як 25 років тому, так і сьогодні.

 

ЛАТВІЯ ВЖЕ ДАВНО Є ЧЛЕНОМ ЄВРОСОЮЗУ І НАТО. ВРАХОВУЮЧИ ДОСВІД ВСТУПУ ВАШОЇ КРАЇНИ В ЦІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО МОЖЕ ЗАПРОПОНУВАТИ ЛАТВІЯ УКРАЇНІ, ЩОБ УНИКНУТИ ПОМИЛОК НА ШЛЯХУ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКЕ СПІВТОВАРИСТВО?

– У Латвії внутрішньополітичний консенсус щодо вступу в Європейський Союз склався в середині 90-х років. У 1995-му в нас уже була зовнішньополітична концепція, в якій курс  на членство в ЄС прописувався як пріоритетний. Усі політичні партії, що були представлені в Сеймі, підписали відповідну декларацію про підтримку європейського курсу країни. Цьому сприяло те, що Латвія в 40-х роках минулого століття вже мала гіркий досвід втрати державності, коли ми прикривалися «паперовим» нейтралітетом, який не врятував країну від приходу Радянської армії. Саме тому в 1991 році в нас було чітке розуміння, що тільки альянс з європейськими країнами є найкращою і найдієвішою гарантією збереження нашого суверенітету і незалежності. Ми розглядали питання вступу в ЄС і НАТО як пріоритетний щодо національної безпеки держави, бо історичний досвід довів, що одному виплисти в цьому світі та гарантувати незалежність держави буде складно.

На мій погляд, процес інтеграції України в Європейський Союз буде набагато складнішим, ніж у Латвії. Коли ми в 2004 році вступили в ЄС, на континенті і в світі в цілому ситуація була кардинально іншою. А сьогодні ми бачимо внутрішньополітичні проблеми в самому ЄС, й ідея розширення Євросоюзу менш популярна, ніж, скажімо, це було 13 років тому, коли Латвія вступала у співтовариство. Про це свідчать результати референдуму в Нідерландах щодо Асоціації України, і Юнкер (президент Європейської комісії. – Авт.) говорив, що в часи його мандату в Європарламенті, розширення Європейського Союзу, швидше за все, не передбачається.

Та наша порада Україні – не здаватися у жодному разі, а використовувати будь-яку можливість, щоб наблизитися до Європейського Союзу. А також не втрачати надію, не дивлячись на те, що затягується надання безвізового режиму, що пробуксовує питання Угоди про асоціацію України в ЄС.

 

А ЧИ БУВ У САМОМУ ЛАТВІЙСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ КОНСЕНСУС ЩОДО ВСТУПУ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ І НАТО? ЯК ЦІ ПИТАННЯ ПІДТРИМУВАЛИ ПРОСТІ ГРОМАДЯНИ?

– Питання вступу в НАТО мало ширшу підтримку, тому що проведення реформ, необхідних для отримання членства в Альянсі, стосувалося набагато меншої частини населення і секторів державного управління. До того ж для більшості населення ідея членства в НАТО напряму асоціювалася з національною безпекою, тому пояснити суспільству необхідність вступу в Альянс було набагато простіше, ніж європейську інтеграцію Латвії.

Складніше було щодо членства в ЄС, адже воно зачіпало багато сфер життя країни. Наприклад, вимоги до якості продуктів – багатьом нашим фермерам було складно сприймати те, що забивати худобу в себе вдома неможна, а необхідно везти її на спеціальні бійні. Одним словом, реформи, необхідні для вступу в ЄС, стосувалися багатьох сфер діяльності, до того ж у більшої частини суспільства Європейський Союз асоціювався з нещодавнім минулим – Радянським Союзом, і думка, що Латвія знову стає частиною якогось загального політичного й економічного простору, викликала побоювання, що країна може в ньому розчинитися й втратити якусь частину незалежності. Тому кількість прихильників і противників ЄС була приблизно однаковою.

Однак наш досвід засвідчив, що суспільство при прийнятті важливих рішень, що зумовлюють майбутнє країни, здатне консолідуватися довкола правильних ідей розвитку держави. Саме тому на референдумі зі вступу Латвії в ЄС більшість громадян висловилися «За». Цьому сприяло те, що членство в ЄС і НАТО гарантувало безпеку країни, також це уявлялося своєрідним поверненням в європейську сім’ю. І мої співвітчизники зрозуміли, що саме ЄС зможе гарантувати й укріплювати латвійську самоідентичність, що він надає хороші можливості для подальшого розвитку держави.

І якщо поїздити країною і порівняти те, що було 10-12 років тому з тим, що маємо зараз, то люди бачать, що ЄС дав дуже багато в облаштуванні країни, розвитку інфраструктури.

 

МІЖ УКРАЇНОЮ І ЛАТВІЄЮ ЗБІЛЬШУЮТЬСЯ ОБСЯГИ ТОРГІВЛІ Й ІНВЕСТИЦІЙ. А ЯКА Ж РОЛЬ У ЦЬОМУ ДИПЛОМАТІВ? ЩО РОБИТЬСЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ІНТЕРЕСУ ДО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ БІЗНЕС-КОЛАМИ ДВОХ КРАЇН?

– Наші статистичні дані свідчать, за підсумками дев’яти місяців 2016 року приріст у торгівлі складає 20%. Це означає, що економічна ситуація в Україні стабілізується. З Україною торгують серйозні і солідні компанії. Традиційно – це фармацевтика, такі компанії як «Олайнфарм», «Гріндекс», парфумерна – «Дзінтерс», також в українських торговельних мережах з’являються латвійські продукти: кетчупи, цукерки.

Україна і Латвія – традиційні економічні партнери, і торгівля між нашими країнами завжди велась активно, сьогодні показує динаміку в своєму розвитку.

На рівні посольства ми прагнемо сприяти цьому. Наприкінці року за нашої активної участі відбулася міжурядова комісія на рівні віце-прем’єр-міністрів. Ми не просто підбили підсумки, але й позначили чіткі економічні і політичні напрямки подальшої співпраці. І латвійська, й українська сторони наголосили, що наші відносини розвиваються в позитивному руслі.

Також посольство сприяє роботі наших бізнесменів в Україні. В 2016 році були організовані два великих семінари з питань розвитку туристичного бізнесу. Зокрема, зацікавленість в поглибленні цього бізнесу висловлюють і авіакомпанія АirBaltic, і Асоціація готелів Латвії, і керівництво одного з найбільших виставкових центрів Латвії «Кіпсалу» та інших. Туризм – це перспективний напрямок співробітництва між нашими країнами, і позитивна динаміка зростання кількості виданих віз нашим посольством свідчить про потенціал туристичного бізнесу. За статистикою, туристичний бізнес показав приріст на рівні 20%. І посольство докладає зусиль, щоб об’єднати латвійських і українських бізнесменів, які працюють в туристичному сегменті.

Восени 2016 року була підписана угода про співробітництво між «Латтелекомом» й «Укртелекомом», що дає фактичний вихід українському оператору на латвійський ринок і доступ до технологій. Адже наша компанія – провідна в Балтійському регіоні. Латвійській стороні також дуже цікава співпраця в телекомунікаційній сфері.

Одним словом, посольство через організації та проведення різних економічних семінарів і ділових зустрічей намагається надавати платформу для розвитку бізнес-контактів серед підприємств наших країн. Ми зацікавлені в торгівлі з Україною і вважаємо, що наші економічні відносини будуються на взаємовигідній основі.

Хочу зазначити, що на квітень 2017 року запланований візит вашого Президента в Латвію. І ми плануємо організувати бізнес-форум, про проведення якого йшлося на засіданні міжурядової комісії. Переконаний, він слугуватиме додатковим елементом в укріпленні наших відносин і розвитку економічного партнерства.

 

ПРОДОВЖИМО ПРО ЕКОНОМІКУ І ТОРГІВЕЛЬНІ СТОСУНКИ. УКРАЇНА ТРАДИЦІЙНО МАЄ ПОТУЖНИЙ АГРАРНИЙ КОМПЛЕКС. ЯК РОЗВИВАЄТЬСЯ СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ НАШИМИ КРАЇНАМИ В ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА?

– Продукція українського АПК була представлена на ринку Латвії ще задовго до Угоди про асоціацію.       Це – олія, соки, горілка. Сьогодні стала з’являтися також кондитерська продукція. На наших прилавках – багато товарів з України. Плідній співпраці сприяють хороші стосунки між профільними міністрами наших країн. До того ж сільське господарство, як і в українському випадку, також є одним зі стовпів державної економіки. Саме тому в нас є спільна зацікавленість в розширенні торгівлі та збільшенні обсягу продукції.

Окрім того, у Латвії є великий досвід в деяких сільськогосподарських сферах, що цікавий для України і знадобиться їй в реформуванні свого агропромислового комплексу на шляху до ЄС. Наприклад, у створенні молочних кооперативів, розведенні риби. Також корисним буде латвійський досвід у функціонуванні та розвитку лісового господарства, ветеринарної служби.

Тож наша співпраця і тут розвивається не тільки планомірно, але й успішно, з користю для обох сторін.

 

А ЧИ ВІДЧУВАЄ ЛАТВІЯ ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ УКРАЇНИ В ЇЇ ДОСВІДІ?

– Так, ми відчуваємо ваш інтерес як на державному, так і регіональному рівнях. Особливо тісні стосунки у нас склалися з Чернігівською і Львівською областями. І не тільки в економічних питаннях, у першу чергу в сільськогосподарській сфері, а також у питаннях реформи місцевого самоврядування, ділимось досвідом в організації робіт комунальних служб.

 

ЛАТВІЯ, ЯК І БАГАТО ІНШИХ КРАЇН, НЕ ЗАЛИШИЛАСЯ ОСТОРОНЬ ТА РОЗШИРИЛА ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ УКРАЇНІ. РОЗКАЖІТЬ, ЯКУ САМЕ ДОПОМОГУ НАДАЄ ВАША ДЕРЖАВА?

– Дійсно, гуманітарна допомога і підтримка надається постійно. І один із головних напрямків – це реабілітація тяжкопоранених українських військовослужбовців. Ми приймаємо солдатів, у яких серйозні травми. За цей час Латвія надала істотну медичну допомогу 25 пораненим українським військовим. Нехай хоч і не відразу ми їх підняли на ноги, проте наші лікарі зробили все можливе, щоб максимально повернути здоров’я вашим військовослужбовцям. До наших лікувальних закладів поступали солдати зі складними і серйозними травмами очей і суглобів. І латвійська сторона взяла на себе всі витрати за хірургічні операції, лікування і подальшу реабілітацію. До послуг українських солдатів були найкращі лікарі, медичні клініки і санаторії. Ми, як посольство, допомагали оформляти пакет усіх необхідних документів і сприяли отриманню довготривалих віз, щоб вашим військовим не доводилося через деякий час знову стикатися з бюрократичними процедурами. Або до нас у посольство приходили хлопці з такими серйозними травмами, що їм фізично складно було заповнювати анкети й інші документи.

Загалом Латвія за власний рахунок готова щороку приймати до 10 українських військовослужбовців на лікування і реабілітацію.

По друге, ми регулярно надаємо гуманітарну допомогу. Це – тонни гуманітарних вантажів. І збирають її не тільки волонтери, а й місцеве самоуправління багатьох латвійських міст. У зібранні допомоги беруть участь і діти, і дорослі, і громадські та державні організації. Допомагають і депутати – у нас, до речі, дуже активна міжпарламентська група. І українські, і латвійські депутати активно співпрацюють щодо питань надання гуманітарної допомоги. Посольство шефствує над кількома сім’ями в Чернігівській області. А наші депутати організували відпочинок дітей в Юрмалі. Для юних жителів Чернігівщини це стало незабутнім враженням, адже більшість з них вперше побачили море й отримали нагоду насолодитися чудовим відпочинком. Ми пишаємося, що більшість наших громадян не залишаються осторонь горя і проблем, з якими зіткнулося українське суспільство.

 

А ЯК МОЖНА ОХАРАКТЕРИЗУВАТИ НАШІ КУЛЬТУРНІ ВЗАЄМИНИ І ДУХОВНУ СКЛАДОВУ ДРУЖБИ МІЖ УКРАЇНОЮ І ЛАТВІЄЮ?

– Що, на мій погляд, дійсно важливо, так це те, що співробітництво в галузі культури розвивається без особливої допомоги з боку посольства. За кількістю виданих віз представникам мистецтва ми бачимо, що культурний обмін між Україною і Латвією знаходиться на високому рівні. Минулого року у вас в країні з культурними програмами побували троє унікальних латвійських акторів – Івар Калниньш, Арніс Ліцитіс та Мартіньш Вілсонс. Вони виступали в багатьох українських містах, зокрема в Києві, в Центральному будинку офіцерів. У 2017 році заплановані гастролі Лайми Вайкуле.

У Латвію з турами в цьому році приїдуть популярний гурт «Океан Ельзи». У 2016-му в Юрмалі відбувся великий фестиваль «Зроблено в Україні».

Протягом минулого року під патронатом посольства відбулося багато культурних заходів, виставок. Наприклад, я в Херсоні відкривав виставку балто-німецького художника Іоганна Кристофа Бротце, який творив у ХVIII ст. і у якого є картини, що присвячені українцям.

Ми намагаємося показати якомога більше культурних та історичних граней. Однак хочу зазначити, що багато культурних проектів розвиваються і без участі посольства, тому що між нашими країнами, в тому числі і діячами мистецтва і культури, налагоджені дуже хороші, міцні і дружні зв’язки.

Сьогодні головним чином готуємось до святкування 100-ліття Декларації про незалежність. Це буде в 2018 році. Тому активно зайняті розробкою культурної програми, що присвячена цій святковій даті.

До речі, в цих культурних і святкових проектах плануємо широко задіяти наші почесні консульства, що розташовані в Чернігові, Львові й Одесі. Адже вони відіграють велику роль у стосунках між державами, а наших почесних консулів можна порівняти з агентами з просування українсько-латвійських стосунків та інтересів на ще більш високий рівень.

 

У ЛАТВІЇ ДОСИТЬ ВЕЛИКА УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА. ЯК У ВАШОМУ СУСПІЛЬСТВІ СТАВЛЯТЬСЯ ДО УКРАЇНЦІВ, ЯКІ ЖИВУТЬ В ЛАТВІЇ? ЧИ ЦІКАВЛЯТЬСЯ ЛАТВІЙЦІ ПОДІЯМИ В УКРАЇНІ?

– Загальна ситуація в Україні і події, пов’язані з Кримом та Донбасом, входять до Топ-5 щоденних новин. У Латвії високий рівень солідарності з Україною. Звичайно, це не означає, що всі латвійці однаково бачать і оцінюють ситуацію у вашій країні. У нас є люди з діаметрально протилежними поглядами на конфлікт на Сході України, в основному це представники різних етнічних меншин.

У Латвії проживає близько двох відсотків українців – це велика діаспора, і в її представників також є різні погляди на ситуацію довкола Криму і Донбасу. Вихідці з різних регіонів України по-різному трактують події, що відбуваються у вас в країні.

Якщо говорити в цілому, то симпатії й інтерес до України є. У Ризі існує, я вважаю, унікальний навіть у світовому масштабі проект – українська середня школа, яку очолює Лідія Кравченко. Вона – фанат своєї справи. Діти по закінченню навчання знають чотири мови – українську, російську, латиську й англійську. Школа повністю реконструйована і дуже відома в місті. У її стіни вже приходять навчатися не тільки діти українців. І, на мій погляд, вона є важливим острівцем української культури у нас в країні.

Півтора роки тому ми відкрили пам’ятник Тарасу Шевченку в Ризі. Він був споруджений за ініціативи та на кошти вашої громади. І тепер всі делегації з України обов’язково кладуть до нього квіти, коли відвідують Латвію і Ригу з офіційними візитами.

Для нас відтоді, коли в 1991 році ми відновили незалежність держави, завжди було важливо, щоб люди інших національностей, які живуть в Латвії, зберігали свою культуру, щоб у них був етнічний зв’язок з Батьківщиною, щоб вони не забували про своє коріння.

І коли у посольство приїжджають представники української діаспори з різних регіонів Латвії, я бачу, що вони стали істинними патріотами не лише своєї, а й моєї Батьківщини. І тому для нас дуже важливо, щоб українська діаспора залишалася важливим сполучним елементом між нашими країнами.

 

А ЯК ПОЧУВАЄТЬСЯ ЛАТВІЙСЬКА ДІАСПОРА В УКРАЇНІ?

– З моменту приїзду в Київ я намагаюся організувати роботу нашої діаспори. Ми проводимо тематичні вечори на важливі національнісвята, наприклад, на 18 листопада – День проголошення Латвійської Республіки, 20 січня – День барикад, 4 травня – День відновлення Незалежності Латвійської Республіки. Організовуємо перегляди латвійських художніх фільмів. При посольстві працює невеликий недільний дитячий садочок, і хоча в нього ходить максимум 10 діточок, тут вони мають можливість поговорити  між собою латиською мовою. Є ще невеликий танцювальний колектив – 8 пар, яким керує Ілзе Барановська з делегації Європейського Союзу. Ми намагаємося нашим співгромадянам дати відчуття того, що Латвія з ними, але, нажаль, діаспора у нас дуже маленька, і до нас на заходи або культурні вечори постійно ходить  до десяти чоловік.

Коли в Україну приїжджають офіційні делегації з Латвії чи представники громадських, наукових, освітніх кіл, посольство завжди організовує зустрічі з діаспорою, з бізнесменами, щоб поспілкуватися, обмінятися думками.

Та найголовніше – ми відкриті для всіх латвійців, і я сподіваюся, що з часом наша невелика громада зможе краще самоорганізуватися і діяти активніше.