Пан Посол

Євген Перебийніс:

”УкраÏнська дипломатIя повинна бути креативною

 

­Історично відносини між Україною і Латвією завжди були активними та дружніми. А за останні три роки вони стали ще більш динамічними, адже не лише влада і політики Латвії, а й пересічні громадяни підтримують Україну в її боротьбі за територіальну цілісність, тому що латвійці, виходячи з власного історичного досвіду, як ніхто розуміють, які складні часи зараз переживає Україна в боротьбі за незалежність.

Про політичну, економічну і культурну співпрацю між нашими країнами, про підтримку і допомогу з боку Латвії DIPLOMAT говорив з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Латвійській Республіці Євгеном Перебийносом

 

Пане Посол, Ваша дипломатична кар’єра розпочалася майже 25 років тому. Отже, на Ваш погляд, чи дійсно сьогодні найскладніший та найвідповідальніший період для українських дипломатів, які вперше працюють в такий час, коли країна стикнулася з військовою агресією? В чому саме полягає ця складність?

– Дійсно, я маю з чим порівнювати, оскільки почав працювати в системі зовнішньополітичної служби України відразу після здобуття нашою державою незалежності. Кожний з умовних періодів її розвитку за ці 25 років був по-своєму складним і відповідальним. Але, звичайно ж, порівнювати виклики, що постали перед українською дипломатією сьогодні, з тими, які були до цього, неможливо. Сьогодні робота дипломатів вимагає абсолютно інших підходів, принципово інших темпів реагування і прийняття рішень, а також критеріїв оцінки результатів роботи.

Для того, щоб досягти успіху на дипломатичному фронті, а сьогодні це саме фронт, такий самий відповідальний, як і той, де діють наші військові – вже недостатньо лише дотримуватися традиційних канонів дипломатичної роботи, рутинного виконання своїх обов’язків. Українська дипломатія нині повинна бути наступальною, ініціативною, креативною, якщо хочете.

Ми зрозуміли це, коли на початку 2014 року Україна стала об’єктом не лише військової агресії з боку Росії, а й широкомасштабної інформаційної війни. Міністерство закордонних справ тоді одним з перших прийняло на себе цей удар. Ми змушені були вчитися, як то кажуть, на ходу, оскільки ніхто до нас не мав досвіду протистояння таким масштабним і цинічним гібридним загрозам. Думаю, що українська дипломатія тоді, на першому етапі, досить достойно витримала удар. Завдяки фактам і доказам, зібраним Україною, світ дуже швидко зрозумів з ким і з чим має справу в особі кремлівської пропаганди.

Складність тих викликів, перед якими постала українська дипломатія, полягає також у тому, що традиційні і вже звичні нам демократичні цінності у світі сьогодні переживають, мабуть, найбільші з часу завершення «холодної війни» випробування. Ми живемо у світі, в якому важко прогнозувати події не лише на середньострокову, а й на короткострокову перспективу. Цей світ все менше керується цінностями і все більше – миттєвими інтересами, в ньому немає однозначних ідентифікаторів «свій-чужий», як немає й однозначних рішень. Тому успішною у ньому може бути лише така дипломатія, яка використовуватиме увесь арсенал інструментів і засобів, що існують в сучасному світі, в тому числі інформаційні технології.

Для України останні три роки стали періодом, коли дипломатія вимушена була не словом, а ділом довести, що вона здатна захистити державу, її незалежність, територіальну цілісність, забезпечити безпеку, задіяти всі можливі міжнародно-правові механізми для того, щоб окупант і агресор повною мірою відповів за свої авантюри. В цих умовах значно більш жорсткими стають вимоги і до самих дипломатів – професіоналізм, патріотизм, порядність – це вже не просто гасла, а якості, без яких працювати в зовнішньополітичній службі України сьогодні просто неможливо.

Пане Посол, після вручення вірчих грамот перед Вами, як перед Послом України в Латвії, постало багато завдань, які з них вважаєте першочерговими?

– Зазначу, що у своїй роботі я спираюся на надзвичайно міцну основу двосторонніх українсько-латвійських відносин, закладену як протягом попередніх років, що минули з часу встановлення дипломатичних відносин між нашими державами, так і протягом багатьох століть дружніх відносин між нашими народами. До речі, 12 лютого минає 25 років з моменту встановлення дипломатичних відносин між Україною і Латвією, що є хорошою нагодою для того, щоб оцінити те, що зроблено, і намітити шляхи на майбутнє у наших взаєминах.

Першочерговим завданням для мене після вручення вірчих грамот Президенту Латвії була активізація політичного діалогу між нашими державами на всіх рівнях. Показовим у цьому був 2015 рік. У травні Ригу для участі у саміті «Східного партнерства» відвідав Президент України Петро Порошенко, а наприкінці року новообраний латвійський Президент Вейоніс здійснив офіційний візит в Україну. До речі, це був його перший офіційний візит за кордон, і те, що він був саме в Україну, досить символічно.

Активно розвивався діалог між керівниками уряду – прем’єр-міністр Латвії у 2015 році двічі відвідала Україну, а в листопаді відбувся візит до Латвії прем’єр-міністра України, в ході якого у Ризі також пройшла чотиристороння зустріч прем’єр-міністра України і країн Балтії.

Протягом останніх двох років активно розвивалася співпраця між парламентами двох країн. Так хотів би відзначити ініціативний підхід до такої співпраці відповідних груп дружби у Верховній Раді України і в Сеймі Латвії. Маємо надзвичайно плідну співпрацю між багатьма міністерствами і відомствами України та Латвії, зокрема міністерствами сільського господарства, юстиції, транспорту. Результатом такої співпраці є багато спільних проектів, що мають на меті запозичення Україною латвійського досвіду в галузі євроінтеграції, адміністративної реформи, боротьби з корупцією, реформи сільськогосподарської сфери.

Одним із найважливіших питань, що стоять перед посольством, є збереження високого рівня підтримки Латвією незалежності та територіальної цілісності України, її боротьби проти російської агресії та пов’язаних з цим санкцій проти Росії. Тут ми маємо повну підтримку Латвії – на рівні як виконавчої, так і законодавчої влади, а також, що не менш важливо, на рівні звичайних людей. Сьогодні Латвія є, без перебільшення, одним з наших найближчих партнерів і друзів в Європейському Союзі, її підтримка йде від серця і від усвідомлення того, що Україна нині захищає не лише свою свободу, а й свободу Латвії.

Також важливою є однозначна підтримка Латвією євроінтеграційних прагнень України. Вона є однією з тих країна, які виступають за якнайшвидше надання українцям безвізового режиму з ЄС і завершення ратифікації Угоди про асоціацію.

І, нарешті, серед пріоритетів роботи – сприяння практичній допомозі Україні з боку Латвії у подоланні наслідків російської агресії. Тут маю на увазі лікування в Латвії поранених українських військовослужбовців, поранених у ході АТО, реабілітацію українських дітей, які постраждали внаслідок російської агресії, в тому числі тих, які втратили батьків, а також направлення гуманітарної допомоги як для армії, так і для цивільного населення.

Користуючись нагодою, хочу подякувати всім у Латвії, хто на рівні як державних організацій, так і волонтерського руху, допомагає Україні в цей непростий час.

 

Як сьогодні розвиваються торгово-економічні стосунки між нашими державами? Що заплановано на 2017 ріку даному напрямку? Як почувається український бізнес у Латвії?

– Україна і Латвія мають значний потенціал для розвитку взаємодії у сфері економіки. Разом з цим, з об’єктивних причин протягом кількох останніх років ми спостерігали незначне падіння обсягів взаємної торгівлі. Варто зазначити, що така тенденція була характерною не лише щодо Латвії, а й стосовно більшостієвропейських країн.

Тому і Україна, і Латвія наразі докладають зусиль для активізації економічного співробітництва. Важливим у цьому контексті стало успішне проведення у грудні минулого року Шостого (і першого за останні чотири роки) засідання двосторонньої міжурядової комісії з економічного, промислового, наукового і технічного співробітництва.

Протокол, підписаний співголовами цієї комісії, віце-прем’єр-міністром України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Климпуш-Цинцадзе і віце-прем’єр-міністром – міністром економіки Латвії Ашераденсом, за підсумками засідання, стане дорожньою картою для економічного та науково-технічного співробітництва між нашими країнами на найближчий рік. Зокрема, серед пріоритетів українсько-латвійського співробітництва варто вказати розвиток Транскаспійського транспортного коридору (від Балтійського до Чорного і Каспійського морів). Також сторони планують активізувати співпрацю в аграрному секторі, а також у сферах туризму й освіти.

Окрім того, було досягнуто попередньої домовленості про налагодження тіснішої співпраці між новоствореним Офісом з просування експорту при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України та Агентством з інвестицій та розвитку Латвії (у 2015 році прямі іноземні інвестиції з Латвії в Україну складали $35 млн).

У цілому українсько-латвійські економічні відносини після періоду стагнації демонструють перші позитивні зрушення – 3,4% до $260 млн зростання обсягів взаємної торгівлі за 9 місяців 2016 року. При цьому обсяг нашого експорту – $146 млн, а в його структурі провідні позиції займають як готові харчові продукти, зерно, какао, так і продукція металургії, промислове устаткування, оптичні апарати, прилади, текстиль, нафтопродукти й інші товари.

 

За останні два роки Латвія прийняла на відпочинок понад 200 дітей, батьки яких були поранені або загинули під час бойових дій, і дітей переселенців. Яка була програма відпочинку, адже діти вперше познайомилися з культурою нової для них держави? Яка ще була надана допомога? Чи планує Латвія і надалі свою гуманітарну місію щодо України?

– Насправді в Латвії діє кілька програм реабілітації українських дітей. Їхній відпочинок організовують окремі муніципалітети, державні, а також громадські організації. Була, скажімо, дуже цікава програма, в рамках якої українські діти з Донбасу, які постраждали від російської агресії, протягом місяця проживали в латвійських сім’ях. Разом із тимчасовими прийомними батьками та їхніми рідними дітьми вони відвідували музеї, подорожували, ходили в магазини, тобто проживали звичайне життя латвійської родини. Результати були просто вражаючі – через місяць навіть найбільш замкнуті діти буквально розквітали, вони змінювалися на очах, я б навіть сказав, що змінювалися їхні очі. Бачити це – дорогого варте!

Ще один проект, організований латвійським Ротарі-клубом у 2015 році, – це благодійний концерт у славнозвісному залі «Дзінтарі» в Юрмалі «Діти війни». Усі виручені кошти – €70 тис. – були спрямовані на відпочинок у Латвії українських дітей. Концерт відбувся під патронатом спікера Сейму Латвії пані Інари Мурнієце, яка протягом всього проекту постійно приділяла дітям свою увагу. Остання група в рамках цього проекту відпочила в одному з найкращих санаторіїв Юрмали в листопаді минулого року. Чотирнадцять дітей, більшість з яких втратили на війні своїх батьків, були буквально огорнуті увагою і теплом організаторів. Їх просто задарували подарунками, організували для них цікаву програму і якісне лікування. І знову ж таки, очі цих дітей, коли вони від’їжджали додому, невимовно свідчили, що те, що ми робимо, – не даремно.

Якщо говорити про лікування в Латвії українських військовослужбовців, то хотів би наголосити, що переважно йдеться не про реабілітацію, а саме про складні операції в латвійському Центрі мікрохірургії. Йдеться як про латвійську державну програму, фінансовану урядом Латвії, так і про кошти, зібрані волонтерськими організаціями.З 2014 року за цими програмами вже пройшли лікування в Латвії 35 українських військовослужбовців, більшості з яких латвійські хірурги змогли врятувати руку або ногу, дати надію на більш якісне життя.

Наприкінці квітня цього року очікуємо ще на трьох бійців, яким Конгрес українців Латвії за сприяння посольства презентував сертифікати на проходження оздоровчого курсу в латвійському Національному реабілітаційному комплексі «Вайварі» в Юрмалі.

Україна регулярно отримує гуманітарну допомогу (зимовий і літній одяг, бронежилети, тепловізори, військова форма, устаткування для лікарень тощо) від громадських фондів (товариство «СОС допомога Україні»), волонтерів та Міністерства оборони Латвії.

 

Як відомо, націю ідентифікує перш за все її мова та культура. Пане Посол, наскільки великою є українська діаспора в Латвії, які складнощі вона переживає? Що можна сказати про українську мову в Латвії?

– За різними оцінками, в Латвії проживає близько     50 тис. українців, що складає понад 2% населення країни. У країні діє 17 українських культурно-просвітницьких організацій, в тому числі регіональних. У багатьох містах діють українські художні колективи й ансамблі, проводяться заходи, присвячені важливим датам української історії. У Ризі працює єдина в Європі повноцінна середня українська школа, де діти не лише українців, а й представників інших національностей, мають можливість паралельно з латвійською шкільною програмою вивчати українську мову, літературу й історію.

Також у Ризі є Український народний театр, який на високому художньому рівні ставить п’єси українських авторів і навіть гастролює за кордоном.

При Академічній бібліотеці Латвійського університету працює Український інформаційний центр, мета якого – задоволення інформаційних, наукових, освітніх та учбово-методичних потреб українців, які проживають в Латвії, а також сприяння поширенню серед латвійської громадськості інформації про історію, культуру і традиції України. Для української громади на латвійському радіо виходить щомісячна програма «На хвилях Дніпра».

Важливою подією в житті українців Латвії стало відкриття у 2015 році в Ризі пам’ятника Тарасу Шевченку, який став своєрідним центром тяжіння для всіх них.

Водночас українська діаспора в Латвії має свою специфіку і свої проблеми. Сформувалася вона переважно за радянських часів, що значною мірою позначилося на світогляді багатьох українців, які проживають на теренах цієї країни. На жаль, дуже багато українців за всі ці роки так і не змогли на належному рівні вивчити латиську мову, а тому продовжують жити у відриві від латвійського суспільства, так чи інакше стаючи частиною так званого «російського світу», який в Латвії, на жаль, має досить сильні позиції. Інформацію про події в Україні вони нерідко черпають з російських ЗМІ, стаючи таким чином жертвами російської пропаганди. Цим зумовлено те, що значна частина української діаспори не зовсім адекватно сприймає нинішні події в Україні, керується в їх оцінці російськими, а то ще й радянськими штампами і стереотипами.

Звичайно, у Латвії є і патріотично налаштована частина громади. Ці люди намагаються збирати гуманітарну допомогу для наших військових, протестують біля російського посольства, займають активну громадську позицію з усіх питань, які стосуються України. Їх не дуже багато, але вони досить активні.

Нашим завданням є планомірна робота, спрямована на донесення до всіх латвійських українців об’єктивної інформації про російську агресію проти України, про ті демократичні зміни, які відбуваються в нашій державі, щоб пробудити в них патріотичні відчуття.

 

Хто з популярних українських виконавців, митців, інших публічних людей відомі в Латвії та саме в яких культурних сферах необхідно більш активно розвивати стосунки між нашими країнами? На які цікаві культурні проекти можна чекати найближчим часом?

– Українська культура традиційно дуже популярна в Латвії. Багато наших музичних виконавців тут є бажаними гостями, виступаючи в найкращих залах Риги, Юрмали й інших латвійських міст. Скажімо, «Океан Ельзи», який вже не раз підкорював Латвію, у березні цього року знову виступатиме в Ризі з великим концертом у рамках свого нового світового турне.

Звичайно, багато культурних заходівпланує в 2017 році і посольство у співпраці з організаціями української діаспори. Сподіваємося, що нам вдасться провести цього року в Ризі фестиваль українського кіно. Традиційно, культурно-мистецькі заходи будуть проведені в Латвії з нагоди Дня незалежності України. Я переконаний, що інтерес до України в Латвії зростатиме все більше, і посольство готове докласти всіх зусиль для того, щоб Україна у Латвії продовжувала звучати.